Під Києвом знищений в пожежі християнський притулок “Надія”

Християнський притулок милосердя “Надiя” працює у м.Боярка, під Києвом, ось вже майже чотири десятки років. За цей час співробітники цієї благодійної організації надали допомогу сотням інвалідів, безпритульним і просто людям, які втратили орієнтир в житті. Громадська неприбуткова організація була заснована українською “Матір’ю Терезою” – наразi вже 81-річною, Людмилою Григорівною Мішанною в 1994 р. Тодi американські та європейські спонсори допомогли їй придбати старий піонерський табір в 25 кілометрах від Києва. Статутним завданням було поставлено об`єднання представників усіх конфесій у справах милосердя. Нещодавно, основна будівля центру, була знищена до тла. В результаті цієї пожежі, немічні люди, серед яких були лежачі хворі, залишилися без даху над головою.

Русский | English

Всупереч усім труднощам, Боярський християнський центр милосердя “Надія” продовжує надавати всебічну допомогу зневіреним, потребуючим найнеобхiднiшого, людям. Деякi з них втратили документи, що посвiдчують особу. Дехто опинився на вулиці без допомоги родичів по різним, іноді трагічним, обставинам. Усi тут вiдчули щире спiвчуття, любов та захист навiть тi, вiд кого вiдвернулося все інше суспільство. Інвалідам, часто прикутим до лiжка, надавалася в цьому будинку милосердя підтримка, догляд і можливість отримати, або вiдновити посвідчення про інвалідність, оформити пенсію, тощо. Безхатченки знаходили тимчасове мiсце проживания, просте харчування, одяг, взуття, ліки. Але найбільше, що цінували нужденнi, – це щиру увагу і турботу не тільки про зовнішній, а й про внутрішній, душевний стан. До сенсу житья, до пiзнання Бога та слідуванню Його Промислу тут закликали пригнічених, втомлених життєвимив перипетіями, але прагнучих до Світла й Справедливості, постояльців.

Ведуть справи будинку милосердя голова правлiння Людмила Григорівна Мішанна та вiдповiдальний учасник правлiння Петро Вдовиченко. Вони не розмежовують обов’язки на “директорські” та “інші” і на рівних ділять турботу про тих, хто звернувся до благодiйного центру за допомогою.  Разом намагаються здолати всі труднощі скромного побуту. “Во славу Божу” кладуться на «вівтар» загального обіднього столу і оплати комунальних послуг, і власна пенсія Людмила Григорiвни, і мізерний заробіток від виготовлення штучних квітів і похоронних вінків, до тут органiзовано. За прикладом святих подвижників, рішення кожної проблеми, а іноді і відповідь на питання “з чого сьогодні приготувати суп?” буквально вимолюється на колінах.

Допомагаючи стражденним, бюджет будинку милосердя “Надія” теж сподівається на допомогу, на відгук Любовi Всевишнього Батька в серцях не байдужих до людського лиха. Останнiм часом усiм, причетним до благочинного служiння ближнiм, особливо не легко справлятися з усіма труднощами, щоб підтримувати своє існування та тих, за кого на серце покладена вiдповiдальнiсть перед Богом.

7 травня цього року в центрі сталася пожежа – вигоріла практично вся будівля, де проживали мешканці.

Це не перший раз, коли житла і майно співробітників притулку милосердя “Надiя” піддавалися підпалів. Заступник директора Петро Вдовиченко протягом останніх двох років десятки разів звертався до місцевих правоохоронних органів з проханням розслідувати численні випадки переслідування і підпали його господарських споруд, пошкодження майна. Але на жаль, упередженi місцевi чиновники повністю ігнорують свавілля, яке коїться в їх юрисдикції – за весь цей час не було розслiдувано жодної справи з приводу підпалів. Автомобіль місцевого депутата Олександра Семко, який допомагав центру “Надія” в 2019 роцi також згорів від рук так званих “невідомих” як i службове авто “медичної допомоги” Вдовиченка Петра.

Під опікою Будинку милосердя до пожежі знаходилося 17 чоловік. Тепер ці люди залишаються буквально без даху над головою.

У “Надії” немає коштів навіть на найпростіший косметичний ремонт вцiлiлих пiдсобних примiщень, яркий готовi виконати своїми силами. Залишилося питання оплати боргів за спожиту електроенергiю і усунення наслідків пожежі.

У будь-який момент можуть знову привезти з залізничного вокзалу Києва ще когось, хто став хворим, позбавленим житла i не потрібним до цього близьким людям… І волонтери, соцiальнi працiвники та мicцева полiцiя знають, що Людмила Григорівна нікому не відмовить, навiть невiдомим, кого не можливо iдентифiкувати, що припустимо тiльки в приватному закладі відчайдушним, на Бога покладаючим надію, господарям… 

“Ми звертаємо свої молитви до Всевишнього і очікуємо дієвого відгуку Божественної Любові і Милосердя в усiх добрих і жертовних серцях, бо одним нам не впоратися. Саме прояв якостей християнського милосердя вважаємо метою, почесним завданням і сенсом земного життя, і день у день наш центр доводив це своєю  самовiдданою працею “, – говорить Петро Вдовиченко.

На додаток до всього, центр “Надія” має поточні судові витрати, які накопичилися в результаті процесу про підробку змін до статутних документів, в результаті яких, організація позбулася нерухомого майна (кілька гектарів землі в рекреаційній зоні на околиці міста Боярки, під Києвом, а також будівель та споруд, розташованих на цій території). У цієї судовій справи фігурує місцева протестантська громада “Храм спасителя”, спільно з її керівником – пастором Романом Скоць, який змушений був покинути США після відкритого в його адресу федерального розслідування щодо відмивання грошей.

Допомогти у відновленні центру милосердя можна на сайті GoFundMe.